08 | 12 | 2016

Гідродинамічної небезпеки в Україні

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 3.67 (3 Голоса)

Оцінка загроз гідродинамічної небезпеки в Україні

Аналіз основних чинників гідродинамічної небезпеки

До основних чинників гідродинамічної небезпеки відносяться гідротехнічні споруди - греблі, дамби, шлюзи, тобто інженерні споруди, за допомогою яких створюється і концентрується певний об'єм води.

На території України налічується 63119 річок, у тому числі 9 - великих, 81 - середніх і 63029 - малих. Загальна довжина цих річок становить 206,4 тис. кілометрів, з них 90% припадає на малі річки.

Водні ресурси є об'єктом права власності народу України, вони забезпечують усі сфери життя і господарської діяльності людини, є важливою складовою природних ресурсів, яка значною мірою визначає можливості розвитку промисловості і сільського господарства, розміщення населених пунктів, організації відпочинку та охорони здоров'я людей.

За багаторічними спостереженнями, потенційні ресурси річкових вод нашої країни становлять 209,8 км3, з яких лише 25% формується в межах України, решта - надходить з Росії, Білорусі, Румунії. Прогнозні ресурси підземних вод становлять 21 км3.

Територіальний розподіл водних ресурсів не повною мірою відповідає розміщенню водоємних галузей господарського комплексу. Доступні для широкого використання водні ресурси формуються переважно у водозбірних басейнах рр. Дніпра, Дністра, Сіверського Дінця, Південного і Західного Бугу, а також малих річок

Розподіл річкового стоку у регіональному розрізі

Розподіл річкового стоку

Приазов'я та Причорномор'я. Найбільша кількість водних ресурсів зосереджена в річках водозбірного басейну р. Дунаю у прикордонних районах України, де потреба у воді не перевищує 5% ТЇ загальних запасів. Найменш забезпечені водними ресурсами Донбас, Криворіжжя, Крим та південні області України, де зосереджені найбільші споживачі води.

Створений в Україні господарський комплекс потребує значних обсягів води. Задовольняються ці потреби забором води з поверхневих джерел на 26 5%, підземних - 5, за рахунок морської води - на 1%, за рахунок вод, залучених в оборотні і повторно-послідовні системи, на 67%.

У галузевій структурі водокористування на промисловість припадає 46%, у тому числі на електроенергетику - 22, сільське господарство - 36, комунальне господарство 17%. Водночас залишаються досить високими втрати води під час її транспортування, що негативно впливає на стан довкілля і сприяє розвитку процесів підтоплення.

У промисловості зосереджено близько 99% потужностей багаторазового використання води.

Для усунення територіальної і часової нерівномірності розподілу стоку водозабезпечення в Україні здійснюється за допомогою 1160 водосховищ (загальним об'ємом майже 55 км3), понад 28 тис. ставків, 7 великих каналів (загальною довжиною 1021 км, пропускною здатністю 1000 м3/с), 10 великих водоводів, якими вода подається у маловодні райони.

 

Водні ресурси у басейновому розрізі

Водні ресурси у басейновому розрізі

Завдяки будівництву каскаду дніпровських водосховищ найбільший обсяг перерозподілу стоку здійснюється з р. Дніпра (18,5 км3 на рік, або майже 35% річкового стоку розрахункового середнього багаторічного об'єму - 53 км3), що забезпечує більшу половину обсягу всього водокористування країни.

Меженні рівні р. Дніпра в створах гребель були підняті на 16 м - Каховське водосховище, 35,4 м - Дніпровське водосховище, 12,6 м – Дніпродзержинське водосховище, 17м - Кременчуцьке водосховище, 10,5 м - Канівське водосховище, 11,5 м - Київське водосховище.

На початку 80-х років створено Дністровське водосховище з об'ємом 3 км3 та висотою греблі 58 метрів. Значно меншими є водосховища на інших великих річках, у тому числі і на р. Південному Бузі

(Вознесеньське, Костянтинівське, Гайворонське та інші), на українській ділянці р. Сіверського Донеця побудоване одне руслове водосховище (Печенізьке).

 

Основні характеристики найбільш значних водосховищ України (крім семи найбільших)

Основні характеристики найбільш значних водосховищ УкраїниОстаннім часом роботи з зарегулювання стоку практично припинилися. Певною мірою це обумовлено в першу чергу високою організацію використання раніше побудованих водойм та існуючих водних ресурсів, а також необхідністю значних коштів на будь-яке гідротехнічне будівництво, які зараз відсутні в державі.

Дніпровський каскад.

Створення дніпровського каскаду тривало з кінця 30-х до початку 70-х років. Відповідно вимогам часу змінювалися і пріоритети. Перший гідровузол - Дніпрогес збудовано для покращання судноплавства на ділянці розташування Дніпровських порогів, а також для виробництва електроенергії. Дещо інша мета втілювалася при побудові наступних водосховищ, а саме: їх комплексне використання.

Повний об'єм усіх водосховищ каскаду при нормальному підпірному рівні (НПР) становить 43,73 км3. Гарантовані судноплавні глибини становлять 3,65 м. Експлуатаційний режим водосховищ визначається 'виходячи з умов природної водності Дніпра, а також потреб господарського комплексу.

Навесні режим водосховищ визначається з урахуванням прогнозу водності. В маловодні роки головна задача полягає у заповненні водосховищ до НПР. У багатоводні роки на перше місце виступає зрізування максимальних витрат для зменшення негативних наслідків водопілля.

 

Дніпровський каскадКиївське водосховище.Київське водосховище.

Верхнє за розташуванням у каскаді і побудоване у 1966 році. За даними Дніпровського басейнового управління водних ресурсів (БУВР), протяжність абразійних берегів 143 км, або більш ніж чверть їх повної довжини. Найбільш розмитим є правий берег у Вишгородському районі.

При створенні, а також подальшій експлуатації водосховища значні роботи проведено щодо його обвалування та берегоукріплення. Лівобережна дамба захищає від затоплення межиріччя рр. Дніпра та Десни. Інша дамба збудована на правому березі поблизу гирла р. Ірпіня. Стік цієї річки перекачується у водосховище насосною станцією.

 

Канівське водосховище

Канівське водосховище.

Введено в експлуатацію у 1976 році.

При створенні Канівського водосховища виконано значні роботи щодо його обвалування. Найбільшу довжину на лівому березі мають дамби Проців-Кийлів (її довжина 19,5 км), Бортницька (15,85 км) та Переяслав-Хмельницька (загальна довжина трьох ділянок - 12,05 км). На правому березі найдовшою є дамба Конча Заспа-Плюти (15,7 км). Водночас створення водосховища призвело до підтопленням Ржищева. Обвалування водосховища хоча І сприяло зменшенню його акваторії, водночас викликало необхідність відкачки значного об'єму води Із захищених територій. Стік лівої притоки р. Дніпра - р. Трубіж нині перекачується насосами у водосховище. Максимальна потужність насосної станції - 83 м3/с.

Кременчуцьке водосховище.

Повне наповнення водосховища до НПР відбулося у 1961 році.

Важливою особливістю Кременчуцького водосховища є те, що воно поміж інших має найбільшу регулюючу місткість - об'єм води між НПР і РМО становить 8,97 км3. Завдяки цьому водосховище відіграє вирішальну роль у зарегулюванні стоку Дніпра.

Як І в інших випадках, ство-рення водосховища призвело до активізації хвильової абразії берегів. Вона спостерігається на довжині 190 км із загальної 800 км.

 

 

Водночас із створенням водосховища були збудовані кілька дамб: на правому березі - Свидівська поблизу м. Черкас (16,7 км), на лівому – Золотоні-ська (20,5 км).

У водосховище з правого берегу перекачується стік рр. Тясмина та Вільшанки, з лівого - р. Золотоношки. Тясминська насосна станція спроможна перекачувати близько 85 м3/с.

Кременчуцьке водосховище.

Дніпродзержинське водосховище

Дніпродзержинське водосховище.

Дніпродзержинський гідровузол споруджувався практично водночас із Кременчуцьким. Остаточне наповнення водосховища відбулося навесні 1965 року.

При спорудженні гідровузлу для притоки р. Дніпра - р. Орелі створено нове русло з тією метою, аби річка впадала униз по течії.

Характерна особливість водо-сховища - його порівняно неве-ликі розміри, значною мірою зумовлені особливостями рельє-фу. У багатьох місцях на право-му березі трапляються відслоне-ння кристалічних порід. Лівий берег зазвичай є низьким. На лівому березі поблизу колиш-нього гирла р. Орелі збудовано Орільську дамбу (довжина - 28,48 км). Низинна частина М. Кременчука захищена Власівською дамбою (19,3 км).

Дніпровське водосховище.

Створення Дніпровського гідровузлу завершено у 1934 році. Водосховище каньйонного типу. Проблеми з переробкою берегів на водосховищі виникли у 60-70 роках минулого століття. Захисний комплекс відсутній.

Каховське водосховище.

Побудоване у 1956 році.

За своїм об'ємом Каховське водосховище є найбільшим на р. Дніпрі. Негативним явищем, що почало проявлятися одразу після створення водосховища, є абразія берегів. За даними Дніпровського РУВР, нині вона спостерігається на багатьох ділянках загальною довжиною 369 км, що становить майже половину повної довжини берегової лінії. Максимальна ширина відступання берега - 300 м. Інше негативне явище - "цвітіння" води, що набуває особливого розвитку в другій половині літа. Для захисту населених пунктів, що підпадають під вплив водосховища, здійснено обвалування. Найбільшою є ділянка по захисту Кам'янського Поду, розташованого на лівому березі навпроти м. Нікополя. Загальна довжина трьох ділянок дамби становить тут 17,4 км. Інша велика дамба - Нікопольська. Стік р. Базавлука, що раніше впадав у

Р. Дніпро з правого берега, перекачується насосами у водосховище. Потужність насосної - 30 м3/с.

Дніпровське водосховищеКаховське водосховищеВраховуючи, що промислова частина м. Херсону при збільшенні скидів з Каховської ГЕС до 5000 м3/с підпадає під затоплення, тому режим роботи Каховської ГЕС обмежений максимальними скидними води.

Комплекс захисних гідротехнічних споруд Дніпровського каскаду.

При створенні Дніпровського каскаду здійснено захист прилеглої території від підтоплення та затоплення. Будівельна висота захисних дамб Дніпровського каскаду коливається від 25 до 7 метрів. З усієї захищеної території щороку відкачується близько З км3 води, а це 22 масиви загальною площею 198 тис. га. В цій зоні знаходиться понад 190 населених пунктів, де проживає близько 1200 тис. осіб та знаходяться понад 700 великих промислових підприємств.

З огляду на те, що поводки і повені можуть спричинити надзвичайні ситуації, причому поводки можуть формуватися раптово і їх прогнозування є проблематичним, населення прибережних міст і сіл перебуває в постійній напрузі. Це відноситься і до населених пунктів, що знаходяться під захистом гідротехнічних споруд. На цей час в країні створений комплекс водозахисних споруд, що включає до свого складу 3,5 тис. км дамб, 1,2 тис. км берегоукріплень, понад 600 насосних та компресорних станцій для перекачування надлишків води.

Комплекс захисних гідротехнічних споруд, насосних та компресорних станцій на дніпровських водосховищах експлуатується в середньому 30-40 років, а захисний комплекс Каховського водосховища - 48 років у складних гідрологічних умовах з великими навантаженнями і потребує значних зусиль і коштів для підтримання його у належному технічному стані.

Багато з них через брак коштів на експлуатацію з кожним роком втрачають надійність і створюють загрозу виникнення надзвичайних ситуацій. Під час останнього обстеження споруд цього комплексу у 2003 році визначено 604 об'єкти підвищеної небезпеки (греблі, захисні дамби, шлюзи тощо). Аварії на багатьох з них можуть спричинити надзвичайні ситуації. На виконання заходів по приведенню цих об'єктів в належний технічний стан необхідно 420 млн. гривень. З огляду на стан об'єктів підвищеної небезпеки, невідкладні, починаючи з 2004 року, роботи по підсиленню їх надійності необхідно виконати на 208 об'єктах (214 млн. гривень): у 2005- 2007 роках - на 161 об'єкті (89 млн. гривень), у 2008 - 2010 роках - на 186 об'єктах (73 млн. гривень), за межами 2010 року - на 49 об'єктах (44 млн. гривень).

На жаль, таких коштів Держводгосп не має і на потенційно-небезпечних об'єктах виконуються ремонтні роботи в обсягах, що не гарантують їх надійної роботи. Аварія ж на кожному з цих об'єктів може призвести до надзвичайної ситуації - затоплення і руйнування населених пунктів, господарських об'єктів тощо.

Наскільки небезпечна ця загроза можна переконатися на прикладі комплексу захисних споруд на р. Дніпрі, до складу якого входить 308 км дамб, 325 км берегоукріплень, а також 31 насосна і 3 компресорні станції. За допомогою насосних станцій загальною виробністю 540 м3/с перекачується стік (2,5-3,0 млрд. м3 води/рік) рр. Ірпіня, Павлівки, Козинки, Трубіжа, Росі, Вільшанки, Золотоноші, Тясмину, Кривої Руди, Орелі, Томаківки, Базавлука, відмежованих від дніпровських водосховищ

За допомогою трьох компресорних станцій здійснюється пониження рівнів ґрунтових вод на сельбищній території.

Електричне та механічне обладнання насосних і компресорних станцій кілька разів відпрацювало свій ресурс, у зв'язку з чим вимагає невідкладної реконструкції. Адже вихід їх з ладу може спричинити затоплення до 200 тис. га земель та 102 населених пунктів. Серед них такі міста як Переяслав-Хмельницький, Ржищів, Кременчук, Нікополь, Марганець, Орджонікідзе, Кам'янка-Дніпровська. Під загрозою затоплення знаходяться і марганцеві родовища на площі понад 30 тис. га.

Проаналізувавши загрозу виникнення надзвичайних ситуацій внаслідок проходження високих повеней і поводків з урахуванням технічного стану комплексу гідротехнічних захисних споруд, Держводгосп України вважає за необхідне невідкладно вирішити проблему фінансування робіт щодо підвищення їх надійності.

Дністровське водосховище.

Дністровське водосховище

Серед великих водосховищ Дністровське є наймолодшим - воно створено у 80-х роках. Особливістю водосховища є те, що воно є найглибшим в Україні, з будівельною висотою греблі 58 м.

У 2003 році з державного бюджету, на реалізацію заходів, передбачених Комплексною програмою захисту населених пунктів, виробничих об'єктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод в Україні у 2001-2005 роках та прогнозом до 2010 року, профінансовано згідно з затвердженими лімітами на 100 %, а до обсягів, які передбачені цією програмою, лише на 42 %, Національна програма екологічного оздоровлення басейну р. Дніпра та поліпшення якості питної води - близько 4 %.

Обсяг основних робіт, які передбачено виконати у 2003 році за двома вищезгаданими програмами, становить: 64 км захисних дамб, 86,9 км берегоукріплень, 662 км регулювання русел річок і реконструювати та збудувати 58 гідротехнічних споруд. Однак, при фінансуванні, що склалося було введено в експлуатацію 6,6 км та реконструйовано 2,7 км водозахисних дамб, побудовано 1,9 км та реконструйовано 0,9 км берегоукріплень, розчищено 52,4 км русел річок, завершено будівництво 5 та реконструйовано 21 гідроспоруду.

Після проходження березневого поводка 2001 року на Закарпатті розроблено Програму комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиса у Закарпатській області на 2002 - 2006 роки та прогноз до 2015 року (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 р.

№ 1388). У 2003 році з передбачених 22 млн. грн. освоєно і профінансовано 22,0 млн. гривень.

Відновлено 11,7 км захисних дамб, розчищено 2,6 км русел річок, відновлено 5,3 км укріплень берегів та реконструйовано 3 гідротехнічні споруди.

Характеристики дніпровських захисних споруд

Характеристики дніпровських захисних споруд

 

Реагування на гідродинамічну небезпеку

З метою своєчасного запобігання і реагування на надзвичайні ситуації на об'єктах галузі, в системі Державного комітету по водному господарству створена функціональна відомча система з відповідними підрозділами на державному, регіональному і об'єктовому рівнях. Робота функціонально-відомчої системи регламентується погодженою з МНС інструкцією щодо запобігання та реагування на НС техногенного і природного характеру на водогосподарських системах, захисних спорудах, водосховищах.

Разом з цим, з метою взаємодії при виникненні надзвичайних ситуацій, пов'язаних з гідродина-мічними аваріями, у 2002 році між МНС та Держводгоспом підписано спільне розпорядження, яким регламентовано систему заходів щодо виникнення та ліквідації надзвичайних ситуацій на гідротехнічних спорудах (ГТС).

В структурі кожної гідроелектростанції є гідротехнічний цех, який займається експлуатацією, ремонтом та спостереженням за гідротехнічними спорудами, в яких передбачений проектом комплекс контрольно-вимірювальної апаратури.

На базі "Дніпрогідроенерго" створено науковий Центр з аналізу стану гідротехнічних споруд ГЕС ДАГК "ДніпроГідроЕнерго". До складу центру увійшли досвідчені спеціалісти-гідротехніки з експлуата-ційного персоналу, представники науково-дослідних організацій та інших спеціалізованих організацій.

Робочою групою Центру проводиться ретельний аналіз матеріалів натурних спостережень за станом ГТС, виконаних гідроцехами гідроелектростанцій, а також інших узагальнюючих матеріалів по ГТС, виконаних іншими організаціями, у т. ч. ОАО "Укргідропроект". За проведеними перевірками виконання актів обстеження ГТС міжвідомчими комісіями, відзначено, що практично всі пункти актів виконані, інші знаходяться у стадії виконання.

Своєчасна розробка і реалізація заходів, спрямованих на запобігання аваріям та надзвичайним ситуаціям, здійснюється силами і засобами функціональної відомчої системи, тобто експлуатаційними водогосподарськими організаціями згідно з Положенням про функціональну підсистему єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру Державного комітету України по водному господарству.

Експлуатаційними водогосподарськими організаціями на басейновому, регіональному та місцевому рівнях розробляються плани заходів щодо запобігання і реагування на аварії і надзвичайні ситуації.

Планами визначаються такі основні завдання:

• виявлення небезпеки (відхилення від проектних параметрів), оцінка ризику і прогнозування можливих надзвичайних ситуацій;

• запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та захист населення і територій;

• розвиток і вдосконалення сил і засобів реагування на надзвичайні ситуації, їх технічне оснащення та підвищення ефективності управління;

• підготовка спеціалістів і населення щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

В планах заходів вказуються терміни виконання заходів і особи, відповідальні за їх виконання. Плани на басейновому і регіональному рівнях затверджуються керівниками Республіканського комітету водного господарства Автономної Республіки Крим, басейнових управлінь водних ресурсів, облвод-госпів, управлінь каналів.

Плани на місцевому рівні затверджуються начальниками експлуатаційних управлінь.

Залежно від рівня, масштабів, особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, керівник басейнового управління водних ресурсів (Республіканський комітет водного господарства Автономної Республіки Крим, облводгоспу, управління каналів) встановлює такі режими діяльності підвідомчих водогосподарських організацій, що реалізують плани заходів щодо запобігання і реагування на аварії і надзвичайні ситуації:

• режим повсякденної діяльності;

• режим підвищеної готовності;

• режим діяльності у надзвичайній ситуації.

У режимі повсякденної діяльності, що встановлюється при нормальній гідрометеорологічній і водогосподарській обстановці, реалізуються такі основні заходи:

• контроль за станом водних об'єктів, гідротехнічних споруд, обстановкою на підвідомчих потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях;

• удосконалення процесу підготовки експлуатаційного персоналу з питань надзвичайних ситуацій;

• організація і навчання аварійних формувань та підготовка населення в межах своєї компетенції методам захисту, користуванню засобами захисту, а також правильним діям в умовах надзвичайної ситуації;

• оцінка загрози виникнення аварій та надзвичайних ситуацій, а також можливих їх наслідків;

• розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм щодо запобігання надзвичайним ситуаціям (Програма протипаводкового захисту, Програма розвитку меліорації тощо);

·  опідготовка гідротехнічних споруд до надійної роботи.

У режимі підвищеної готовності, що встановлюється при істотному погіршенні гідрометеорологічної, гідрогеологічної і водогосподарської обстановки, а також при

Підготовці до пропуску льодоходу і повені, здійснюються заходи, що визначені для режиму повсякденної діяльності, і додатково:

• посилюються роботи, пов'язані з веденням спостережень та здійсненням контролю за станом водних об'єктів, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, а також з прогнозуванням виникнення надзвичайних ситуацій та її масштабів;

• розробляються і здійснюються комплексні заходи щодо захисту населення і територій;

• приводяться до стану підвищеної готовності наявні сили і засоби, уточнюються плани їх дій;

• запроваджується відповідний режим чергування відповідальних працівників.

У режимі діяльності у надзвичайній ситуації, що вводиться при реальній загрозі виникнення таких подій, здійснюються такі заходи:

• організація захисту населення і території;

• переміщення необхідних сил і засобів функціональної відомчої системи у район виникнення надзвичайної ситуації;

• контроль за розвитком надзвичайної ситуації, організація робіт з локалізації або ліквідації НС та її наслідків;

• визначення меж зони поширення надзвичайної ситуації;

• організація робіт, спрямованих на відновлення сталого функціонування підвідомчих об'єктів;

• систематичне інформування вищих органів управління про рівень, характер надзвичайної ситуації та вжиті заходи щодо реагування на надзвичайну ситуацію. Пропуск повені і поводків є найбільш відповідальним періодом у роботі

Окремих та комплексів гідротехнічних споруд, водогосподарських систем та водосховищ.

Підготовка до пропуску поводків може здійснюватися як в режимі повсякденної діяльності, так і в режимі підвищеної готовності - залежно від прогнозів, обсягів підготовчих робіт тощо.

Залежно від рівнів води у водних об'єктах та інтенсивності їх наростання може вводитися кілька ступенів підвищеної готовності до пропуску поводків з таким розрахунком, щоб встигнути закінчити підготовчі роботи і розгортання необхідних сил і засобів до часу можливого виникнення надзвичайної ситуації.

Наприклад, у деяких водогосподарських організаціях Карпатського регіону унормовано введення трьох ступенів готовності:

• перший ступінь - при підйомі води в річках, інших водних об'єктах до рівня корінних берегів;

• другий ступінь - при виході води на заплави річок;

• третій ступінь - при підйомі води у водних об'єктах до рівня нижчого на 1,0 - 0,5 м від гребеня захисної дамби.

Ступінь готовності визначається начальником управління експлуатації (регіонального управління водних ресурсів), затверджується та оголошується у формі письмового розпорядження керівниками Республіканського комітету водного господарства Автономної Республіки Крим, басейнового управління водних ресурсів, облводгоспу, управління каналів.

При введенні першого ступеня готовності:

• уточнюється схема оповіщення експлуатаційного персоналу про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації;

• уточнюються прогнози щодо водності;

• визначаються місця можливого виникнення аварійних ситуацій;

• проводиться попередній інструктаж особового складу аварійних бригад;

• перевіряється наявність аварійного запасу матеріалів, інвентарю, готовність механізмів та автотранспорту.

При введенні другого ступеня готовності:

• підсилюються оперативно-чергові служби;

• стає частішим ведення спостережень за станом водних об'єктів (інтервали між спостереженнями встановлюються залежно від інтенсивності наростання рівнів);

• уточнюються місця можливого виникнення аварійних ситуацій;

• проводиться інструктаж експлуатаційного персоналу, задіяного в роботі по запобіганню і реагуванню на надзвичайну ситуацію.

При введенні третього ступеня готовності:

• встановлюється цілодобове чергування керівників і спеціалістів;

• сили і засоби, необхідні для попередження можливих аварійних ситуацій, висуваються в місця їх вірогідного виникнення.

Про введення підвищеної готовності Республіканського комітету водного господарства Автономної Республіки Крим, басейнові управління водних ресурсів, облводгоспи, управління каналів інформують Кризовий центр Державного комітету по водному господарству, а також регіональні та місцеві комісії єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

Восени перед льодоставом і весною перед повінню службою експлуатації здійснюються спеціальні обстеження гідротехнічних споруд.

Під час осінніх обстежень виявляються пошкодження споруд і вживаються заходи щодо їх усунення. Особлива увага при обстеженнях приділяється напірним спорудам (греблям, дамбам), кріпленням їх укосів, водоскидам, водозаборам, дренажним системам. Виявлені деформації і пошкодження усуваються до льодоставу.

План підготовчих заходів коригується відповідно до прогнозів Українського гідрометцентру і власних розрахунків щодо початку, тривалості, об'ємів стоку, витрат і рівнів води під час поводків.

Для водосховищ, каскадів водосховищ, водогосподарських систем розробляються режими їх роботи в період повені.

Планом заходів також передбачається:

• систематичний огляд споруд;

• обстеження стану льодового покриву, вивчення його можливої шкідливої дії на споруди при підйомі рівнів води в річках, каналах, водоймах;

• завершення ремонту споруд, що працюють під час повені;

• випробування затворів, підйомних механізмів;

• забезпечення надійності електропостачання;

• очищення водопропускних трактів від усього, що може створювати додаткові підпори і перешкоджати пропуску повеневих вод при можливо мінімальних рівнях (підпірних споруд побудованих без проектів, сміття, заростей деревно-чагарникової рослинності, різного мотлоху тощо);

• винесення із зон можливого затоплення тимчасових споруд, запасів кормів, інших матеріальних цінностей;

• відновлення нормативних аварійних запасів будівельних матеріалів (камінь, щебінка, пісок, цемент, мішки, брезент, деревина, цвяхи тощо), інструментів (багри, ломи, лопати, пилки, сокири тощо), спецодягу, рятувальних засобів;

• підготовка будівельних механізмів, автотранспорту, плавзасобів;

• організація освітлення на потенційно небезпечних ділянках дамб та підсилення освітлення території споруд, а також підготовка засобів освітлення на випадок припинення електропостачання;

• завершення комплектації і навчання аварійних бригад робітників;

• організація оперативного зв'язку та інформування органів управління функціональної відомчої системи та координуючих органів єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.


Гідродинамічної небезпеки в Україні - 3.7 out of 5 based on 3 votes

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить