Оцінка загроз пожежовибухонебезпеки в Україні

Аналіз основних чинників пожежовибухонебезпеки

У господарському комплексі України діє понад 1,5 тис. вибухо - та пожежонебезпечних об'єктів (ВПНО), на яких зосереджено близько 13 млн. тонн твердих і рідких вибухо - та пожежонебезпечних речовин (ВПНР).

Переважна кількість вибухо-, пожежонебезпечних об'єктів розташована в центральних, східних і південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто - і газопереробні, коксохімічні, металургійні та машинобудівні підприємства, функціонує розгалужена мережа нафто-, газо-, аміакопроводів, експлуа-туються нафто - і газопромисли, вугільні шахти, у тому числі надкатегорійні за метаном та з вибухоне-безпеки вугільного пилу.

Серед регіонів найбільша кількість таких об'єктів зосереджена у Вінницькій, Донецькій, Запорізь-кій, Луганській, Полтавській, Херсонській, Черкаській, Чернігівській областях та у м. Києві. Найбільша кількість об'єктів з високим ризиком виникнення надзвичайних ситуацій розташована у Донецькій, Луганській та Черкаській областях.

Абсолютна більшість підприємств України всіх галузей промисловості та сільського господарства працює на морально застарілому обладнанні, яке використовується понад 15-20 років і більше. Дефіцит інвестицій практично блокує процес оновлення основних фондів промисловості і сільського господар-ства, консервує кризову ситуацію на невизначений термін.

Кризовий стан економіки викликав різке падіння технологічної, виробничої, трудової дисципліни, а безвідповідальне ставлення керівників підприємств і населення до виконання правил та норм пожеж-ної безпеки на виробництві, в побуті негативно впливають на реальний рівень пожежної безпеки в Україні.

Найбільш ризиковою з погляду на небезпеку виникнення пожеж та вибухів є вугільна промисло-вість України, а саме: вугільні шахти.

В Україні нараховується близько 200 діючих шахт, значна кількість з яких потребує, насамперед, реконструкції вентиляційного обладнання. Близько 90% шахт - газонебезпечні, 35% - небезпечні через раптові викиди вугілля, породи та газу, 70% - небезпечні через вибухи викидів вугілля, 30% - через самозаймання вугілля.

Високий рівень аварійності і травматизму у вугільної промисловості обумовлений умовами розробки в останні роки вугільних пластів, що ускладнилися у зв'язку з поглибленням гірничих робіт, розміщенням решти запасів вугілля у тонких і дуже тонких пластах.

Аналіз обставин та причин смертельного травматизму на підприємствах вугільної галузі показує, що основними чинниками стали низький рівень виробничої і технологічної дисципліни працівників, відсутність належного контролю з боку інженерно-технічних працівників за веденням робіт згідно з нормативно-правовими актами з охорони праці.

Останнім часом в Україні широкого розвитку набуло регулювання рівня пожежної безпеки об'єктів на основі обліку індивідуального і соціального пожежного ризику.

В Україні середньостатистичний показник ризику для людини зіткнутися з пожежею складає 0,013, загинути на пожежі - 0,064, загинути від пожежі - 0,000081.

Таким чином, ризики зіткнутися з пожежею та загинути на ній є неприпустимими, ризик загинути від пожежі підпадає під категорію "жорсткий контроль ризику".

За ризиком зіткнутися з пожежею (R1) перше місце посідає м. Севастополь (0,0024), найнижчий показник - в Хмельницькій області (0,0006). Перевищення середньодержавного показника відмічається в Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Сумській, Черкаській, Чернігівській областях, містах Києві та Севастополі.

Доні про вибухонебезпечні об'єкти по регіонах Україні

Найбільш вразливими щодо пожежної небезпеки областями, де всі три показники пожежних ризиків перевищують середні показники по державі, є Донецька, Житомирська, Запорізька, Кірово-градська, Луганська, Миколаївська, Сумська та Чернігівська області.

За впливом певного фактору, причини виникнення пожеж та загибелі людей на них можна розділити на:

• соціальні

• техногенні

• природні

• соціально-техногенні.

До причин пожеж та загибелі людей внаслідок впливу соціального фактору відносяться підпали, порушення правил пожежної безпеки при проведенні електрогазозварювальних робіт, порушення правил експлуатації побутових газових, гасових та інших виробів, необережне поводження з вогнем, пустощі дітей з вогнем; техногенного фактору - несправність виробничого обладнання, порушення технологічного процесу виробництва, порушення правил улаштування та експлуатації електроуста-новок, вибухи, порушення правил улаштування та експлуатації пічного опалення, порушення правил улаштування і експлуатації теплогенеруючих агрегатів та установок; природного фактору – самозай-мання речей та матеріалів, розряди блискавки.

Таким чином, більше всього пожеж (66,2%) і загиблих на них (71,2%) сталося внаслідок впливу соціального фактору.

Загибель людей на пожежах залежить від багатьох факторів: економічних, соціальних, демографічних та організаційних.

Виникнення пожеж і, як наслідок, загибель людей обумовлені, в основному, технічними і соціальними причинами. До технічних причин можна віднести всі питання забезпечення пожежної безпеки об'єктів, підконтрольних органам ДПН, а також житлових будинків - це технічний рівень виробництва, наявність систем та засобів, що зменшують тяжкість наслідків та забезпечують рівень безпеки людей тощо. До соціальних причин, у першу чергу, належить рівень знань людей у галузі пожежної безпеки, їх соціальний стан, стан фізичного та психічного здоров'я.

Виходячи із Вищезазначеного, основними Чинниками пожежовибухонебезпеки та

Збільшення кількості пожеж і загиблих внаслідок них (насамперед у житловому фонді) є:

• погіршення технічного стану житлового фонду (зменшення асигнувань на виконання необхідних протипожежних заходів: ремонт електромереж, систем опалення, очишення підвалів, горищ та здійснення заходів щодо неможливості доступу до них сторонніх осіб);

• незабезпечення під час опалювального сезону комунальними службами необхідного температурного режиму в будинках, що, в свою чергу, призводить до використання електрообігрівачів (найчастіше, непромислового виробництва);

• періодичне відключення житлового фонду від електропостачання призводить до застосування свічок, гасових ламп та використання в них відповідного палива;

• низька інформованість населення про пожежі та шляхи їх попередження. Окремою проблемою в Україні є пожежі, причинами яких є електротехнічні

Вироби. Від цих виробів виникає понад 20% пожеж від їх загальної кількості. Найбільш пожежонебезпечним видом цих виробів є кабельна продукція, від якої виникає понад 70% пожеж, причиною яких є електротехнічні вироби.

Аналіз статистичних даних про виникнення пожеж від кабельної продукції в Україні показує, що їх кількість за останні роки неухильно збільшується. Так, з 2000 до 2003 року кількість пожеж від цієї продукції зросла на 15%, при цьому матеріальні збитки зросли у 2,3 рази, а загибель людей - на 62%. Ризик загибелі людей на цих пожежах в України є одним із самих високих у світі.

Така несприятлива ситуація пояснюється високим рівнем пожежної небезпеки кабельної продукції, який обумовлений такими факторами:

• значним горючим навантаженням кабельної продукції у зв'язку з використанням в її конструкції полімерних матеріалів;

• значною протяжністю кабелів, що сприяє поширенню полум'я на значну відстань від місця виникнення пожежі;

• виділенням диму і токсичних продуктів під час горіння кабелів в небезпечній кількості для здоров'я і життя людей.

Недосконалість чинних в Україні нормативних документів і відсутність в них вимог до визначення таких важливих показників пожежної небезпеки кабельної продукції, як димоутворювальна здатність та токсичність продуктів їх горіння, а також те, що ця продукція не підлягає обов'язковій сертифікації, стримує процесе запобігання надходженню на ринок України пожежонебезпечної кабельної продукції.

Для підвищення рівня пожежної безпеки кабельної продукції та запобігання появи на ринку України пожежонебезпечної кабельної та провідникової продукції слід здійснити заходи щодо:

• внесення кабельної продукції до Переліку продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації;

• внесення в чинні в Україні нормативні документи (державні стандарти, будівельні норми та правила тощо) змін, в яких передбачити вимоги до показників пожежної небезпеки кабельної продукції.

Певну загрозу довкіллю також становлять "біологічно жорсткі" піноутворювачі, які застосовуються для гасіння пожеж (ПО-1, ПО-ІД, ПО-6К), через їх низьку здатність до розкладу під дією мікроорганізмів грунту і водних об'єктів.

На виконання Програми забезпечення пожежної безпеки на період до 2010 р., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 року №870 в УкрНДІПБ сформовано банк даних щодо наявності зазначених вогнегасних речовин (зокрема, в системах автоматичного пінного пожежогасіння об'єктів різного призначення). На найближчу перспективу передбачається розроблення спільно з Мінпаливенерго програми їх утилізації та заміни на біологічно м'які плівкоутворювальні піноутворювачі з підвищеною вогнегасною ефективністю.