До питання про розташування на лісосіках ланок працівників та засобів виробництва на безпечних відстанях.

Унесені та аналізуються пропозиції щодо розроблення лісосік з відображенням у картах технологічного процесу варіантів розташування ланок працівників та робочих машин на безпечних відстанях при використанні лісових візків з гідроманіпуляторами для збирання круглих лісоматеріалів та їх подальшого підвезення на лісопромислові склади.

За даними міжнародної організації праці [ 7, с.1] за останні роки в Україні на виробництві щорічно травмується понад 21 тис. працівників, у тому числі близько 1 тис. – зі смертельними наслідками. Рівень ризику загибелі та травмування працівників у розрахунку на 100 тис. працюючих в Україні порівняно з Японією вищий утричі, з Німеччиною – вдвічі. Тому закономірно, що Законом України "Про охорону праці" [1, стаття 4] серед основних принципів державної політики в галузі охорони праці на першому місці визначений пріоритет життя і здоров’я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці. Згідно статті 13 названого Закону (далі – Закон) роботодавець зобов’язаний створити на кожному робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до вимог нормативно-правових актів. З цією метою він впроваджує прогресивні технології, досягнення науки, засоби механізації виробництва. Для реалізації вимог Закону на лісових підприємствах Держкомлісгоспу України впроваджуються багаточисельні працеохоронні заходи, однак відвернути виробничий травматизм у повному обсязі не вдається. Разом з цим, як свідчать аналізи, далеко не всі резерви зниження числа нещасних випадків, у тому числі – організаційні, у галузі задіяні.

Найбільш високий рівень виробничого травматизму спостерігається на лісосічних роботах. Тут на першому місці стоять нещасні випадки, що трапляються з лісорубами, зайнятими звалюванням лісу (далі – ланка вальника), на другому – перебування третього працівника у небезпечній зоні звалювання дерев. Радіус цієї зони відповідно до вимог НПАОП 02.0-1.04-05 [2, с. 9] приймається за подвійною висотою найбільш високих дерев, що звалюються, але повинен бути при проріджуваннях, прохідних, санітарних та рубках головного користування не меншим за 50 м на рівнині і 60 м на схилах. Збільшення радіуса небезпечної зони звалювання дерев у 2 рази порівняно з висотою дерев пов’язане з тим, що людина у цій зоні може травмуватися не лише тим деревом з першого ярусу, що звалюється, а й зваленим чи виверненим ним деревом з другого ярусу, або ще й з третього.

Відповідно до підпункту 15.3.13 НПАОП 02.0-1.04-05 [2] уздовж стежок, трелювальних волоків, доріг та шляхів переходу працівників з пасіки в пасіку, які перетинають небезпечну зону звалювання дерев, ланкою вальника повинні встановлюватися переносні заборонні знаки з написом "Прохід і проїзд заборонено. Звалювання лісу".

Колишнім СРСР вимога щодо встановлення такого знака вздовж трелювального волока була внесена в пункт 218 Правил по охране труда в лесной, деревообрабатывающей промышленности и лесном хозяйстве [3]. Проте знак не завжди встановлювався, а вимоги не входити в небезпечну зону звалювання дерев працівниками, не задіяними на звалювальних роботах, часто не виконувалася. Тому ще під час розроблення Правил СРСР було визнано за необхідне в технологічній карті розроблення лісосіки (тепер – карта технологічного процесу) показувати не лише черговість розроблення пасік, що вимагалося і раніше, а й розташування на них працівників [3, пункт 213].

Проте конкретних рішень щодо виконання цих вимог розробниками Правил СРСР не було оприлюднено.

Тому рішення щодо розташування ланок працівників на безпечних відстанях нам довелося розробляти й оприлюднювати самим [4, 5, 6].

Розроблені нами рішення, що оприлюднювалися раніше і ті, що пропонуються у цій статті, базуються на спостереженнях за ходом технологічних процесів на лісових підприємствах України, пошуках технологій, що відповідають вимогам безпеки праці і запобігають організаційним простоям працівників та засобів виробництва, збільшують продуктивність праці.

Ці рішення передбачають:

- можливість роботи на небезпечних територіях (з наявністю не приземлених небезпечних дерев) лише вальника лісу та помічника вальника під час відносно безпечних погодних умов. [2, п. 15.1.19];

- роботу працівників, не задіяних на звалювальних роботах, та трелювальних засобів лише на відстанях від місць звалювання лісу, що перевершують радіус небезпечної зони звалювання дерев, як правило - з бар’єром безпеки в одну пасіку, якщо її мінімальна ширина не менша від значень такого радіусу;

- перерахування у розділі V карти технологічного процесу працівників, що виконують лісосічні операції у порядку суміщення професій;

- виконання робіт зі спалювання відходів лісозаготівлі на відстанях від місць звалювання дерев, що перевершують 100 м [2, пункт 15.14.11];

- для лісосік, на яких або поруч з ними улаштовуються верхні лісосклади, можливість навантажування деревини лише тоді, коли у зонах безпеки навкруги них або у пасіках, які виконують функції таких зон безпеки, зтрельована уся заготовлена ліквідна деревина.

Відповідно до вимог НПАОП 02.0-1.04-05 [2, підпункт 15.1.8] вимоги щодо розташування ланок працівників з засобами виробництва на безпечних відстанях, починаючи з 2006 року повинні відображатися на технологічній схемі лісосіки та у таблиці, що є відповідно розділами ІV та V техкарти. Її бланк наведено у додатку 3 до НПАОП 02.0-1.04-05 [2, с. 218-221].

У розділі V техкарти повинні міститися вказівки де і яким ланкам працівників та робочій машині дозволяється працювати, якщо у якійсь пасіці проводиться звалювання дерев і коли вальник лісу та помічник вальника працюють на проміжному лісоскладі.

Якщо на лісосіці під час проведення підготовчих робіт небезпечні дерева не приземлені, то єдино можливою є смужно-послідовна черговість виконання робіт. Під час такої черговості (таблиця І) варіанти робіт І… VІІ та ІХ є і етапами розроблення лісосіки. Варіант І повинен бути перехідним, під час якого на пасіках 1 та 2 працює лише ланка вальника. Вона вирубуває підлісок, звалює дерева, але якщо є виробнича необхідність доручати їй і інші роботи (у нашому прикладі очищення дерев від сучків, гілок, верховіття та часткове розкрашування стовбурів) то ці роботи також називаються як такі, що виконуються ланкою вальника. На пасіці 3 при цьому варіанті звалюються лише ті небезпечні дерева, які можуть упасти на пасіку 2 під час роботи на ній ланки вальника, що рекомендується відображати позначкою "*". Роботи інших ланок при варіанті розташування І дозволяється виконувати лише на лісосіці попереднього розроблення, (ЛПР). Проти робіт, які бригадою під час кожного з варіантів не виконуються, слід ставити знак "-".

Варіант розташування ІІ починається з виконанням робіт на пасіці 3 та з приземлення частини небезпечних дерев на пасіці 4. Під час роботи за цим варіантом розташування операції послідовностей ІІІ та І V уже дозволяється виконувати не лише на ЛПР, а і в пасіці 1. Ця пасіка відокремлена від місць звалювання дерев пасікою 2, ширина якої перевищує радіус небезпечної зони звалювання дерев. Під час варіанта ІІІ на лісосіці дозволяється виконання усіх робіт, включаючи спалювання відходів лісозаготівлі у пасіці 1, що відокремлена від пасіки 4, де працює ланка вальника, бар’єром у 2 пасіки. Роботи ІІІ та ІV послідовності за цим варіантом мають виконуватися переважно на пасіці 2. Якщо ж ці роботи ( укладання гілок на тракторні дороги та навантажування круглих лісоматеріалів під час попереднього варіанту не скінчені, то вони продовжуються, тому в техкарті називаються обидві пасіки. По такому ж принципу виконуються роботи за варіантами ІV… VІІ. Варіант VІІІ не є етапом розроблення лісосіки, за ним лісозаготівельна бригада працює, коли ланка вальника залишається працювати на проміжному лісоскладі (ПЛ) Він може повторюватися щоденно. При ньому робітникам, окрім ланки вальника, дозволяється працювати на усій території лісосіки, тобто на пасіках 1…8 як і під час варіанта ІХ, за яким ланка вальника уже працює на лісосіці наступного розроблення.

Смужно – послідовна черговість виконання робіт має ті переваги, що вона може застосовуватися на лісосіках з не приземленими під час їх готування небезпечними деревами (на проріджуваннях, прохідних та санітарних рубках та рубках головного користування за наявності на них понад 20 відсотків небезпечних дерев. Її недоліком є те, що з її використанням відповідно до вимог підпункту 15.2.3 дозволяється розробляти лісосіки за відсутності снігу та льоду на деревах, а також снігу на поверхні грунту товщиною понад 30 см і швидкості вітру не вище 5,2 м/с. При її застосуванні бригада повинна працювати одночасно на двох лісосіках доти, доки ланка вальника не звалить усі дерева на пасіках 1 та 2. А це ускладнює керівництво роботами, приводить до додаткових переїздів автотранспорту, що задіяний на перевезенні робітників.

Черезсмужно – зворотня черговість виконання робіт має ту перевагу в порівнянні із смужно – послідовною, що при її застосуванні бригаду у повному складі дозволяється перебазовувати на лісосіку у перший же день виконання на ній основних лісосічних робіт. Після того, як на пасіці 3 буде заготовлено лісоматеріалів у кількості, достатній для рейсового завантаження візка, усі працівники бригади забезпечуються роботою. Її перевагою є також те, що основні лісосічні роботи на рівнині тут дозволяється вести за швидкості вітру, що не перевищує 11 м/с, а також за наявності снігу на деревах та на грунті товщиною і понад 30 см, що значно скорочує число днів, у які на лісосіках забороняється працювати. Однак розроблення лісосік за цією черговістю виконання робіт дозволяється лише за відсутності на них небезпечних дерев, або якщо вони приземлені під час підготовчих робіт.

При застосуванні черезсмужно – зворотної черговості одночасно ведуться роботи, переважно на двох пасіках: 3 та 1, 4 та 2, 7 та 5, 8 та 6. Ланка вальника декілька раз на день переходить з однієї пасіки на іншу, а на її місце приходять працювати інші ланки. Це попереджує захаращеність робочих місць ланки вальника, збільшує її виробіток, у порівнянні з роботою за смужно-послідовною черговістю. За першим та другим варіантом розташування  деякі працівники можуть іще працювати на ЛПР.

Наведені у цій статті рішення рекомендується використовувати на підприємствах при складанні карт технологічного процесу і розробленні актів з охорони праці щодо порядку включення вимог безпеки праці у карту технологічного процесу.

Рисунок. Технологічна схема лісосіки з основними виробничими елементи:

1...8-номери пасік;

9-границі пасік;

10-тракторні дороги;

11-проміжний лісосклад;

12-автодорога;

13-знак безпеки.

Література:

Закон України "Про охорону праці" (затверджений Указом Президента України від 21.11.2002 року №229). – 9 с. Правила охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості (НПАОП 02.0-1.04-05): Затв. Наказом Держнаглядохоронпраці України від 13.07.2005 №119.-К.: "Відлуння", 2005. – 475 с. Правила по охране труда в лесной, деревообрабатывающей промышленности и в лесном хозяйстве: Утв. Гослесхозом СССР 28.02.85. – М.: Лесная промышленность, 1989. – 270 с. Данилов В. В. Особенности технологии и организации лесосечных работ на рубках главного пользования и лесовосстановительных рубках в условиях Украинской ССР: Конспект лекций. – Пушкино: ВИПКЛХ, 1989. – 69 с. Данилов В. В. Створення бар’єрів безпеки // Лісове господарство, лісова, паперова та деревообробна промисловість. – 1988. - №2. –С. 25-27. Данилов В. В. Ще раз про створення бар’єрів безпеки на лісосіках // Лісовий журнал. – 1994. - №2. – С. 18-19. Звернення до органів виконавчої влади, об'єднань роботодавців, профспілок, засобів масової інформації, керівників і працівників підприємств, установ, організацій України // Охорона праці. – 2006. - №4.- С.1.

В. В. Данилов